Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
О, братишки и сестрички, сегодня я вам расскажу о самом запредельном приключении, которое случилось со мной. Зажгите свои джоинты, закройте окна, чтобы соседи не стали писать на меня треш, и готовьтесь услышать историю, которой не снилось даже самым странным персонажам в зоопарке!
Начнем с того, что я решила купить закладки для особого праздника, но не обычные, а такие, что аж глаза на лоб вылезут. Так что стала я искать толкачей в своем любимом районе, где скучать точно не дадут. И вот, однажды, гуляя по убитому асфальту, мне попался неприметный тип в шляпе и черном пиджаке. Ну думаю, это может быть настоящий герой, так что подошла к нему и шепотом промурлыкала: "Ты случаем не занимаешься хрустом или амфиком?"
Он улыбнулся, и в его глазах мерцали странные огоньки. "Детка, я знаю, что ты ищешь. У меня есть то, что тебе нужно. Приходи вчера в десять вечера в парк, найди на площадке скульптуру мартышки, и оставь там свою душу", - сказал он и исчез.
Мой мозг пару секунд немного заело от его слов, но потом я поняла, что это какой-то эзотерический код. Или немного недоразумение с временем. В общем, решила я все запясту, взяла с собой свитки джей и отправилась в парк. Кто знает, может, мартышки действительно обладают какой-то особой мудростью и смогут помочь мне найти этот драгоценный хруст.
И вот я сижу в парке, среди наркоманов, курящих ганджа и обсуждающих свои трипы. Но мое внимание привлекла скульптура мартышки, которую я нашла наконец-то. Под нею лежала записка.
"Дорогая путешественница, я знаю, чего ты ищешь. Найди меня в самом глубоком углу зоопарка, у Львицы по имени Фиона. И помни, спасение только для тех, кто дерзает!"
Естественно, я взяла эту записку за истину и бросилась на поиски Фионы. Проходя мимо клеток с обезьянами, я слышала, как они шептали мне в ухо: "Йоу, сестра, у нас есть то, что тебе нужно, приходи!" Но я не обращала на это внимания и спустилась все глубже в самое сердце зоопарка.
И вот, наконец, я нашла Львицу Фиону. Она стояла там, вся в своей гордости, смотря на меня сверху вниз. Я подошла к ней и прошептала: "Фиона, я ищу что-то особенное. Знаешь, какой-то закладки, треш... Мне нужно найти смысл в этом безумии".
Фиона задумчиво посмотрела на меня и сказала: "Девочка, мудрость находится в сердце нашего туманного мира. Но ты уверена, что готова к этому?"
Я кивнула, и она подошла к своей логовушке, достала огромную чашку и налила чаю. "Сядь, моя маленькая потерянная душа, и поговорим".
Мы с Фионой пили чай в тишине, и она рассказывала мне о своих приключениях в джунглях, о том, как она нашла свое истинное предназначение. Я слушала каждое ее слово, словно кислотка проникла в мою душу и открыла мне новую реальность.
Именно в этот момент я осознала, что закладки и хруст - это всего лишь пустые слова в сравнении с настоящим путешествием к самому себе.
Я благодарна Фионе за этот урок. Она разжигала во мне огонь любопытства, который давно погас в суете наркомании. И я поняла, что смысл жизни не в поисках закладок, а в самом процессе нашего странного существования.
Так что, братишки и сестрички, не ищите счастья в погрязшем треше наркомании. Разве что только, если оно пришло к вам само собой, как Фиона ко мне. Ведь в конечном итоге, мы все просто ищем наше место в этой большой, шумной джунгли жизни.
А я теперь знаю, что мне нужно - просто погружаться в самые глубины себя и наслаждаться каждым моментом, как настоящий амфик. А все остальное - просто суета, которая может быть забыта с глотком переплавленного хруста. История моей любви с закладками и наркотиками закончилась, и началась новая глава, в которой я сама являюсь автором своей судьбы.